Мій рідний дім — Хінчешть

Я жила в Хінчештях, між горами й вітром,

Де ранки пахли хлібом і росою.

Там небо близько — можна доторкнутись,

І навіть біль здається не білою бідою.

Я там сміялась, босоніж по зливі,

Там мій дім, що знає всі мовчання.

І хоч мене кличе кохання у Фінляндію,

Не замінить воно мого коріння.

Там — сніги, мов тиша без обличчя,

Тут — земля, що пахне дитинством.

У чужих краях серце не б’ється,

Як удома, де кожен звук — молитва.

Ніяка любов не зрівняється з тим,

Що дає мені цей край на світанку.

Бо Хінчешть — не просто дім,

Це мій подих, моя пам’ять, моя ранка