Мій шпиталь

Abyssum abyssus invocat! 

Ruysbroek Admirabillis

Безодня смерти і безодня

життя спіткались на межі,

а на лезі її сьогодні

знова нап”ятий він лежить.

Лежить, мов жертовна офіра,

якій жерців байдужий спір

і тільки існування міра

вся зосередилася в зір.

Та у серпанку гарячковім

він нерухомістю повік

зорить на дні минулі знову

аж по грізний двадцятий рік.

Але нема жалю ні суму,

що все було, мов не було,

і стало тільки змістом думи,

лише луною прогуло…

Встає майбутнє. І могили

вчорашні — це його межа…

Яка ж це муку буть безсилим

під лезом смертного ножа!..