Мій сон

Мені наснився світ між тінню й світлом,

Де голоси сміялись, ранили мене.

Та я стояла — тихо, вперто, світло,

І серце не здалося, не зів’яло, не згасне.

Вони казали: “Ти не така, як треба”,

А я в руках тримала власну мить.

Я шила себе з ніжності і неба,

І вчилась знову щиро просто жить.

І раптом — хтось, хто бачить і не судить,

Хто тихо каже: “Ти для мене є”.

Його тепло, мов сонце, серце будить,

І страх поволі в тиші відстає.

Нехай цей сон не стане просто тінню,

Нехай живе у серці, як весна.

Бо я достойна ніжності й спасіння,

І я для когось — цілий світ, одна.