Микиті, для душі

Ти мій світ, мій спокій і мій розум,

ти той, кому я довіряю кожен свій порух.

Моє серце давно в крижаних пелюстках,

але до тебе воно тягнеться розумом і душею.

Я йду у рожевому платті з білими рюшами,

з кучерями, начосом і поглядом, що світиться,

у чорній шкіряній куртці, як маленька буря

на подіумі нашої зустрічі.

Я люблю тебе не серцем, бо воно знало біль,

але люблю кожною думкою, кожним диханням.

Ти — мій runway, мій подіум, мій світло серед снігів,

де я можу бути собою — сильною, ніжною, справжньою.

Микита, знай: моє «я» стальне,

але для тебе воно дихає, світиться і любить,

тут нема холодного льоду, тут тільки я, ти

і тихий світ любові, що ховається між рядків. 💛