" мілітаризується серпневий сад…" (ЦИКЛ)

1

мілітаризується серпневий сад

звисають гарматні ядра

смородини

набирає різкості вітерець

тренуючи аперкот

на листку всохлої груші —

коли торкає твою праву щоку

вже не підставляєш йому ліву

хробачки в червоточинах

прокладають напровсяк

запасні тунелі

аж яблука розгойдуються

маятником над землею

чорнішою за долоню садівника

що цілий день розміновував

смородинові кущі

мілітаризується серпневий сад —

по периметру вже обнесений

розтяжками винограду

2

ми лежали в траві

і наслухали тишу

дифузно просочувану

крізь зірочки які

вічність і ще одну ніч

по одній переходять

на темний бік ночі

стають чорними дірами

народжують згодом двійнят

на ймення зіниці

роздають їх

кожній тварі по парі

ми лежали в траві

і наслухали тишу

як та наслухала нас

і тільки рожевощокі яблука

в саду над нами

на ймення серця́

перестукувались на вітрі —

отак безоглядно

отак відверто

отак по-справжньому –

аж рябіло в усіх зіницях

і тут і там

3

на садовій тропі

плями тіней від навислого листя

між якими просочуються плями світла —

неначе леопардова шкіра землі

на якій метелики грають в класи

пурхаючи лиш по осонні

темна постать йде крадькома

а сад зіщулюється над ним

як зіщулюється світло

щоб втрапити в замкову шпарину

як маліє море

до солоної краплі в оці дельфіна

викинутого на берег

за мить все зникає

мов галюцинація виспраглої землі

над якою сонце спопеляє в повітрі

останній сивий уламок

заблудлої в небі кульбабки

2021