Минає час, навіщо мене мучиш –

Минає час, навіщо мене мучиш –

Спливаєш в спогадах, у снах та крізь тумани?

Ти приручив та зіштовхнув із кручі,

А я і досі вірю в ту оману.

Наївно вірю, що течу вперед,

Злітаю вгору з зламаними крильми

Про тебе мука навіть наче мед,

А я метеликом шукаю в ній зусилля.

Ми розійшлись як в морі кораблі

Не обертайся, щоб не повернутись,

Бо навіть будучи на тім краю землі

Мені захочеться руки твоєй торкнутись.