Минеться, ні, всі друзі" не читають

Моїм віршам, написаним так рано,

Що я — поет, не знав я залюбки...

Словам, як бризкам почуттів фонтана,

Де іскри від зірок, з комет шибки...

Млість, шал... - маленькі геть, чорти, барвисті,

Як сон і фіміам, щедрот лихих...

Моїм віршам про юність, зойку в листі...

- Нечитаним віршам, з якихось втіх...

Розкиданим полицями по росту,

Де їх ніхто не брав і не бере...

Дорогоцінним винам, барв погосту...

Настане черга, мрій: від "до", враз, - "ре".

Вони дарунками від ради Бога,

Здивують милістю земних богем...

Де війни з куль москальських, мрій тривога...

Минуться, ні...  - Христа ж рай, знав... - Гоген.