Мінімізуючи,

Мінімізуючи,

все реставруючи,

пресингуючи дивні думки,

я тепер свою душу шануючи,

гортаю вперед сторінки.

Перекошені,

часом вже зношені,

проголошені "милі" слова,

брехливістю наскрізь спустошені,

дають знань на майбутнє життя.

Розготаючи,

нове вітаючи,

метаючи в пам'ять ножі,

я по трохи нарешті зростаючи,

розумію правила гри.

Ігноруючи,

все генеруючи,

гравіруючи кожен свій крок,

вже не серцем своїм маневруючи,

даю знак - зрозуміла урок.

То що ж? Вперед, до зірок?