Мис страху

Можливо зараз ти сидиш за своїм старим фортепіано

У платті з відвертим вирізом і граєш якусь мелодію,

Шукаєш слова, але не знаходиш жодного:

«Відчай», «фатум», «віра», які безнастанно

Промовляєш, хай подумки, в тобі попеліють. Що ж,

Потрібні були: вагітності, зради, розлучення,

Десяті дороги, безодні, вершини та пагорби,

Щоб віру змінити на фатум, а фатум звести до відчаю.

А тепер, сказати поету: спробуй мене полюбити. Гей!

Спробуй хоча б задурити, словами красивими,

Чи просто, поклич, ім’я моє тихо вимови,

Серед ночі тривог, серед холоду льодовитого.

І він промовляє. Ти чуєш цей голос повінчаний

Зі смутком своїм, що тебе повертає до юності.

Іноді бог благословляє людські непевності,

І навіть тоді, як любов неозначена вічністю.

06.12.2024