Miserables VI

***

у макітрі арійця олія і гніт

на човні фінікійця врятований світ

прилітали лелеки зеленіли кущі

на вцілілі макітри сідали хрущі

каравану хмарин дозволяли курить

кавникові на каву навчали просить

***

ми давно не залежні від зла і добра

наші душі безмежні як et cetera

механічно в кишенях ми вічка несем

ідеально неначе розкручений мем

ти полинь у думках до Альбера Камю

від звільняє живих від сліпого жалю

як голодного звіра у світі нездар

як від лісу горжетки дівочої жар

***

коли доля несправжня а серце мов лід

коли світло завчасно палаючий дріт

коли боги втекли невідомо куди

ти лягай у житах, вздовж Святої води

не чекай на котангенс раптових рев’ю

не шукай серед степу солодку брехню

у молитві назавжди зв’яжи провода

щоби ранком розтанути в дощ без сліда

______________________________

для чого заздрить хвилям вітру

навіщо райдугу чекать

навіщо аріїв макітри

від брехунця TV ховать

життю минущому пророчить

палати між чужих думок

де мить свідомості зурочить

часу натиснутий курок...