Miserables VII

Не виносять змії холодів,

Грак латаття на річках боїться,

Жабенята білої криниці

П’ють росу в полоні лопухів.

Так години довгі мерехтять,

Так будують проміжні союзи,

Так рятують дивні друзи* друзів

Цукор додаючи до проклять,

Щоб порфіроносні сови вдень,

Як сріблясту брожку ювеліри,

Майстрували з власного ефіру

Флегматично гнізда для натхнень,

У тісному світі між багать,

Жадібному ,наче тин із хмелю,

Де лукаві очі карамелі

На піску камінчиком блищать.

Що їм треба!? - Дивна риба сом?

Чудо -юдо? Шапка Мономаха?

Безвідмовні верби? Паліндром?

Гномів гурт гучний на євробляхах?

Холодок під шкірою століть?

Кедр ліванський? Рятівна самотність?-

Хаос домінує, як двомовність,

Як ворони в гіллі верховіть…

_____________________________

Не кричи опівночі з вікна ,

Бо почують злодії – хунхузи!

Краще у криницю в лопухи

Заховай себе від любих друзів,

Звичаї раптові зберігай ,

За закономірністю не слідуй,

Пити каву вдень не забувай,

Прозапас бездумно не обідай!