Мишеня (281)

У саму болючу хвилину,

і у самий холодний час,

не шукаєш в собі людину,

не шукаєш її серед нас.

Ніколи не просиш, не молиш,

ніби з каменю в тебе душа,

самотужки річки переходиш,

бо у серці німе миша.

Бо не вмієш гукати на поміч,

не навчили, що слабкість - не гріх,

і тепер твій найближчій родич,

така втома, що валить з ніг.