Місія. 4#139

Праведником, проповідником,

правильним шляхом -

правила для покаянних,

вигадані холодними головами, серед

гарячих, грішних.

Слова, звідкись,

чужії, в голові, але вірні,

правдиві, дивні, потворні думки

в ефірі розчинять, серед інших думок

втішних.

Чорніємо, в головах,

на небі, в гуморі та надії,

а скоріше її відсутності вже.

Чорнісінько навкруги, але ж

так затишно.

Антисоціальний, але мусить,

соціальний, але трусить,

тікає, ховає душу.

Як і всі, в принципі -

що досить смішно.

З під землі дістатись,

повернутись, напевно, колись,

лякати неочікуваність, і саму

її боятись, аби боялась,

або буде боятись.

А для того, щоб це сталось,

в землю потрібно лягти, а до того,

ще так багато часу зосталось,

щоб як завжди, до того, звичайно

помилятись.

Так може сенс в цьому?

Набивати синці, обпікати незагоєні рани,

чекати поки остигнуть,

зшивати, латати,

картати себе,

І звісно жити так,

ніби вже в пеклі -

не сподівючись на то,

що темну воду, веслами, по Стіксу,

хтось за тебе, бере, гребе.

Грішником, проповідником,

неправильним шляхом,

правила для порушників -

вигадані гарячими головами серед

холодних, незрушних.

Думки, звідкись, не мої,

в голові, але дивні, тоскливі, сумні,

потворні думки розчинять,

серед інших людей таких же,

як і я, бідолашних.

А може це і є місія?

Коливатись, від крайнощів в крайнощі,

губитись - шукай їх, свищі,

а як не будеш шукати, гукати -

прийдуть самі.

Життя, це пʼєса:

акти, дії, явища, епізоди, картини.

Замислюйтесь!

Поки ще, вас не закрили на сцені,

поза кулісами.