Мислити як злочинець

Він прагнув смерті, але не своєї.

Йому огидні ці страшні ідеї!

О Боже! Якщо й Ти його покинеш,

Одна з повій на вулиці загине,

Він слідкуватиме за жертвою в азарті…

Хоч люди – грішники, вони цього не варті.

Блукав він містом замість йти додому,

Гадав раніше, що не розповість нікому.

Та він прийшов до Вас, о полісмене:

«Ви геній, тож врятуйте світ від мене».

І він відкрив йому усі свої тривоги,

Благав хоча б якоїсь допомоги,

Щоб стати вільним від психічних збочень.

Але як кажуть, мріяти – не злочин!

Самотньо – це коли ніхто не чує,

Ні віра, ні наука не врятує.

Самотньо – це коли в душі безодня.

Без сумніву, він не засне сьогодні.

Самотньо – коли в планах порожнеча.

Як ворог – ти, то чи можлива втеча?

Йому огидно зрадити людину,

Тому й молився в храмі без упину:

«Мій Боже! Якщо можна обирати,

То краще вже самому помирати».

Написано за мотивом 11 серії 2 сезону серіалу «Криміналісти: Мислити як злочинець».