Місто між нами – тисячі рук і рік

Місто між нами – тисячі рук і рік.

З ранку до ночі, поміж метро і METRO, –

Скорені вівці, навчені вівчарі.

Люди з очима вовка біжать із NETрів.

Місто між нами – лігво чужих тварин,

Чути спиною подих різкий і спертий.

Віти метро б’ються за склом вітрин,

Києве яблуко котиться по проспекту.

Вовчі зіниці ширяться й шаряться: тут

Сині простори, білі тіла овечі.

Дивишся й давишся – вовчі стежки ростуть,

Солодко пахне дика трава надвечір.

Поночі вернешся. Пута доріг, облог,

Зірвеш із мене різко і нетактовно.

Світить у вікна місяць. Мій вовчий бог

Горне до себе і загорта у вовну.