“Між межами жваво, живо”

Між межами жваво, живо

Жовте жито жнуть женці.

Розпочалось нині жниво,

Серп аж пріє у руці…

Сніп за снопом ув’язає,

Он лежить цілий покіс!

Жарту жвавий жнець не знає,

Ляже трупом жовтий ліс…

Пісня радісна лунає

Довгим полем золотим.

В небі жайворон співає

Свій журливий довгий гімн.

Світ на сонці в спеці мліє,

Світить золотом стерня…

Легкий легіт полем віє,

Дише запахом земля…

Золотими серпанками

Заслонилися ліси…

Линуть співи над цвітками

В честь роботи та й краси…

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ВЕСНЯНІ МРІЇ”