“Між нами завжди той повинен бути”

Між нами завжди той повинен бути,

Хто навидить тебе чи навпаки…

Він з нами п’є і крадькома в чарки

Нам підливає доброї отрути.

Від неї ми п’янієм, як рекрути,

Свою любов б’ємо на черепки,

А потім їх, як ті материки,

Складаємо, щоб цілість їм вернути.

Яке то щастя – із болючих плить

Знов будувати форму нездоланну,

Єднати гори, втоплені в блакить,

Знаходити в безмежжі океану

Той острівець, що затуляє рану

В планеті серця й солодко болить.

***