Між нами

Не марево, не вигадка, не сон -

жива, реальна, суща, з крові-плоті,

хоча твої порфира і вісон

такі казкові в нашому болоті.

Струнка, дзвінка, легка, немов стріла,

що випустив умілий скіфський лучник -

летить і вмить впивається в тіла:

крізь щит і шкіру, мʼяко, тихо, влучно.

Волосся водоспадом із плечей

збиває з ніг стрімким гірським потоком

холодним, повноводним - аж пече!,

коли його торкнешся ненароком.

А погляд цей!.. - вогонь і оксамит,

купальська ватра, печі Азовсталі,

горить, іскрить, летить, як стрій копит

сарматської кінноти в свому чвалі.

...Ми поруч, а між нами сотні фраз

нейтральних і обставинами скутих...

нам добре, але знаєм водночас -

"моєю" і "твоїм", на жаль, не бути...