Між таємниць на трьох.

Чи ти помітний кажан наприкінці епох?

Скільки в тобі краси, примхи, дивацтва, чуда! -

В кігтях століття мабуть кращого вже не буде,

У глибині часу, між таємниць на трьох.

Ось золотава ніч ,ось комариний гнус,

Як в них думки ловить, темні з глузливим змістом.

Все потаємне пусте - лиш у дуду подуть -

Ким би потім не став: злодієм…гуманістом…

Та тільки дзвенячий зуд, наче підступний дзен,

Що вічно струмить між хвиль в краплях дрібних корпускул,

Прагне додати козу у твій осередок чеснот,

Щоб по сусідству щурі стидались чинити розпусту.