Між тривогою і відбоєм

Неспішний поступ вулицею міста.

Ось зацілована промінням квітка.

Метелик на хмаринці примостивсь, як мітка,

Родима пляма - від весни до падолиста.

Пекучо-тягнуча тривога вою.

І хилиться від поштовху повітря квітка.

Хмарина набубнявілась - дощинка.

Чекаєш, мрієш, тужиш до відбою...