Міжзоряне таксі

Коли розчиняється ніч у прозорій росі

міжзоряне я викликаю для тебе таксі

Ми цілуємось довго прощаючись а мовчазний

водій нас чекає

і ховає за склом вигляд свій неземний

Прошепочу щоб не чув він “любов не зникай

у дня нескінченності не заблукай

І відпрацювавши на сьомому небі ізнов

спустися по східцях благань позивних молитов”

Та грюкають двері гойдається знак вказівний

і всесвіт у серці вібрує на швидкості надсвітловій

Таксі мчить у виміри інші тунелями “чорних дірок”

у млі сколотивши колесами кіптяву згаслих зірок

А вогники жовті ряхтять і показують “зайнято” для

смутних перехожих на вулицях міста Земля

Але тільки натовпи ніч розпорошить вві сні

міжзоряне я зустрічаю на трасі таксі.