«Мліти в полум’ї вік, без кінця»

Мліти в полум’ї вік, без кінця

По машинах очима плигать,

Верещать, як мале порося,

Все полапать, пізнать.

У обіймах гартованих днів

Розправляти залізні м’язи?,

Повну діжку червоних огнів

По шляхах і по стежках носить.

В краєвидах сичать, шелестіть

І сягати відважно вперед.

Шлаків золотом світ запалить,

У повітрі хапаючи мед.

О життя, громострільний коваль,

І ти, кузня — земля громовиць,

Я, ваш син, — хуртовина і сталь,

Ваша міць.