Модне весілля

Я виходжу в білий в’язаний — New Yorker, як сніг чистий,

і ботфорти CCC за 2500 — хай свербить у кого завгодно.

Мама з татом — в MallDova, намагаються «виглядати краще»,

а сестра плаче косо — нічого, це їхній маркетинговий квест.

Я йду тихо, як рішення в board-meeting,

посмішка — як KPI: безкомпромісна і ясна.

І раптом — зелена жаба, не як знак бідності,

а як ревнощів амбасадор: скаче, топче, давить тренди.

Жаба давить їхні надії, чавить їхні лейбли,

бо стиль — не в бірках, а в ході й у правді.

Моє плаття блищить, ботфорти гримлять по плитці,

а жаба — як суддя — кивнула: «Окей, вона виграла».

Хай крутяться їхні сумніви, хай вогонь у них в очах,

а я — в білому, з ботфортами, і з жабою на боці,

йду робити свій день — без пафосу, без фальші,

бо мода для тих, хто живе, а не для тих, хто грає.