«Могильна трава» (182)

Я втрачу все,

та хочу мати більше.

Кудись мене несе,

той біль все повільніше.

І руки мої чисті,

надії, плани, щастя.

Але при всьому хисті,

прожити все не вдастся.

Мене зжере сумління,

мене затопчуть думи.

Сховаюсь за каміння,

і там розірвуть пуми.

Я втрачу все одразу,

частинами потроху.

Не видавлю образу,

віддам могилу моху.