Скло царини чатування

Хвилі часу криголамні,

Хвилі часу крижані,

Світ волав–жилети дуті,

А дублянки наче ні,

І в захопленні крутився

В очереті між качок,

Краєм берега мостився,

Ніби лящик на гачок!

Що як гуслі в позолоті,

Наче тріска на вікні,

Де сороки чорнороті,

А синиці осяйні,

Де у мріях довгі крила

Та душа, неначе рак

Бо до часу світ любила

Як не любить неборак

Швидко чоботи мелькають,

Місяць світить, дуб реве,

Скло царини чатування,

Ніби дзеркало криве...