Моєму морю

Прийшла моя пора тебе зустріти,

Ступить на твій клекочучий поріг!

Відмічений суворим правом жити, —

З тобою розминутись я не міг!

Мене ти кликало своєю глибиною,

І серце моє рано споловіло.

Над збуреною вирною габою

Воно з тобою ще не клекотіло!..

Ти чуєш, море?! Юність моя, зоре,

В твоїх просторів синьокрилий дим!

Я молодим прийшов до тебе, море,

Будити хвилю із твоїх глибин.

Тобі ми з товариством сповідаємо

І молодість свою, і сивину.

Своєю честю ми відповідаємо

За чистоту твою і глибину!

Здіймаймо, товариство, наші крила

Із древніх і нових його глибин!

Рівняймо наші крила, як один,

На берегів омріяні вітрила!..

Дозволь нам, море, в пору цю світанну

Своєю кров’ю влитись в твою кров…

Дозволь нам, море, в бурях океану

Твою жорстокість пити і любов…

1957