Молдова

I

Загублена поміж двома твердинями,

Моя тендітна та нехитра дівчино,

Ти вмита пахощами міцно-винними,

Тобі співають кобзарі незлічені,

На пагорбах, немов застигле море шовкове,

Терпка отава, стягнена небосхилами,

Шипить, немов ривалізує з човнами,

Примарами з забутого життя колишнього...

Тіні чобанів в чересах, просяклі леготом,

Дзвенять у пагорбах тужними дойнами,

Схиляючи до себе ліс чоботями,

В бійню прямують дикі дацькі воїни.

На баланецьких шпилях бринить цимбалами

Гагаузький верховик мандруючий...

Чому ж, Молдово, дикий голос твій каваловий

Завше такий юний та чаруючий?

II

Я рву солому зі стріх,

Небесні вози перекидаю,

Я вітром горлаю пісні

У моїм розбійницькім раю.

Fiul codrului sunt,

Liber ca pasărea-n zbor,

Doina haiducului cânt,

Plină de jale și dor.