Молдова — моя любов

Де б я не жила — під снігом, під сонцем,

у країнах чужих, серед інших мов,

ти живеш у мені, моя земле до болю,

моя доля, мій дух, мій вечірній зов.

Ти пахнеш вином і сухими травами,

і стиглими сливами в теплих дворах,

у тобі я — справжня, без маски й без слави,

бо тут моє серце, мій світ, мій храм.

Мені не потрібні чужі фіорди,

бо в тебе — душа, небо й хліб святий.

Молдово моя, як не згадати,

що я — твоя, навіки, і ти — мій рідний світлий край.