Молдова

Серед пагорбів, де спить туман,

Де виноград мов пісня стигне,

Де вітер з полів, як давній пан,

Шепоче долю ніжно й тихо.

Там сонце, ніби хліб на рушнику,

Теплом наповнює долини,

І кожна стежка — мов рядок,

З вірша землі, з руки дитини.

Тут пахне осінь вином і хлібом,

І небо — синє, аж глибоке,

Тут люди щирі, як молитва,

І серце б’ється — не самотнє.