Молдова—ти моє серце

Молдово, ти — як сонячне **Purcari**,

Що визріло під лагідним промінням.

Ти — виноград, розлитий по горбах,

Ти — пісня, що не знає вже старіння.

Ти — степ широкий, де летять вітри,

Ти — мандрівник, що завжди кличе в гості.

Де **сармалє** згорнулись до пори,

Й стоїть на столі **мамалига** гостра.

Твоя краса — це **Кодри**, зелен-шум,

Де тиша лісу душу огортає.

І Кишинів — як мрійний, світлий **дум**,

Що вранці першу каву наливає.

Я чую в тобі гордий голос предків,

У кожній **хо́рі**, в танці запальнім.

Ти серце моє грієш, мов **плацинда**,

Що пахне сиром, щедро присолім.

Ти — гостинність, щирість, доброта,

Ти — світло, що веде мене з пітьми.

**Молдово, ти моє серце і душа**,

**І будеш ти завжди лишень із ним!**