«Молись»

Дякую Господи, що Ти тихенько приходиш,

У нічній тиші, коли світ давно спить,

Дякую Господи, що Ти мене будиш,

І бажання даєш: для інших служить.

Ворог ніколи не спить і нам не час спати,

Пора пробудитись від духовного сну,

В такі дні, нам треба твердо стояти,

І пройти усім треба духовну війну.

Ми діти Твої і маємо знати,

Завжди пам’ятати і не забувати,

Що зараз потрібно в проломі стояти,

За інших молитись, благословляти.

Дякую Господи, що Ти зараз говориш,

Що торкаєшся серця так, як колись,

Я славлю Тебе, що гріхи викриваєш

І кожного з нас по-різному вчиш.

Ти Господи чуєш, бачиш і знаєш

Як ми всі стомились, і ледь уже йдем,

Я вірю, що в такі моменти, Ти нас підкріпляєш,

Що з Тобою ми сильні і все проживем.

Дякую Боже за милість, турботу,

За те що ми знову з Тобою зійшлись,

Що ти проганяєш сон і дрімоту,

Що кажеш мені: вставай і молись.

Навкруги хоч і тихо, але я Тебе чую,

Цей час найдорожчий за все,

Люблю розділяти миті з Тобою,

Душа моя квітне і серце живе.

Дякую Господи, що Ти поряд із нами,

Я дякую Боже, що ми не одні,

Ціную і те, що ми звемось Твоїми синами,

Що є у нас шанс увійти в небеса голубі.

автор: Генріх Ванеса