МОЛИТВА Й МАМИНА ЛЮБОВ

Яка доба, а звісточки немає,

Нема дзвінка… до цьо́го ж за́вжди був,

А мама на ту звісточку чекає –

Це з перших днів війни́ синок збагнув.

Нема дзвінка, думки́ взяли́ся роєм.

Що трапилось? Чому́ набрать не зміг?

Чи може знову бій іде за боєм?

А може?... Ні!!! Синочок не поліг!

Ідуть думки́, неначе поторо́чі,

Та їх жене́ матуся навсібіч.

Такі страшні в чеканні дні і ночі…

Нема дзвінка… нема. У чо́му ж річ?

В руках стареньку вервичку тримає,

Благає Бога, сина щоб вберіг,

Молитву без упину промовляє,

І ко́си вже біліють, наче сніг.

Тріпоче серце, наче пта́ха в гру́дях,

Думки́, моли́тви, син… і ця війна.

Ракети, танки… міни рвуться всюди,

Вже пекло скрізь. Воює сатана.

Стоїть робота, зовсім не бере́ться,

Що ві́зьме в ру́ки – падає із них,

Бо ірод ще ніяк не схаменеться.

Й чо́му ж бо телефон давно затих?

Присіла ненька, телефон тримає,

Його із рук вона не випуска,

Бо звістку від синочка все чекає,

Найгіршого в думках не допуска.

Уже опівніч, а в думках молитва,

І знову сльози, і думки́, і син…

Невже і зараз в них запекла битва?

І сльози знов, гіркіші, ніж полин.

Ридає, плаче… плаче і голо́сить,

І вервицю в руках вона трима,

Моли́тви мо́лить, Господа все про́сить,

А звісточки від сина все нема.

Над ранок вже й на сон чому́сь склонило,

Так, си́дячи, й здрімалася вона,

Та закололо серце і занило…

Що ж ро́бить ця проклятая війна?

Вже й сон минув, думки пливуть, як хмари,

І вервичка в руках, і телефон…

За що нам куштувать цієї кари?

А може син потрапив у полон?

Вже взя́ла свічку Стрітенську у ру́ки

І приступила знов до молито́в.

Душа болить, нестерпні тії му́ки…

Страшні думки́, у жилах стине кров.

Яка доба, а звісточки немає…

«Всевишній, їх щитом усіх накрий…», –

І день і ніч все Господа благає,

Аж тут СМС : «МАТУСЕ, Я ЖИВИЙ!».

І знов молитва. Дякує в ній Богу,

Що син живий, що звісточка прийшла.

Вимолює ЖИТТЯ всім й ПЕРЕМОГУ.

Та й знову сили в со́бі віднайшла.

Аж сльо́зи градом, а тоді – й рікою,

Очам не вірить і читає знов…

Нічо́го тут не вдіяти з собою –

Така вона, матусина любов.

03.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946924

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм

#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів