Молитва за душі топільниць

Ми — зводники дівчат, коханці перемовні,

ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,

за тих, що нас поїли дурманом любовним,

за наших жертв молімось, нещасливі душі!

На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень,

і сонце тут холодне, мов загаслий камінь.

Танечниці підводні, наші давні сестри,

дельфінів обіймають мертвими руками.

О ти, що стелиш море зорями і мохом,

у небо не бери дівчат з цвітучих мушель,

зійшли найбільшу ласку — забуття усього,

в коралі заміни топільниць білі душі!

17 грудня 1935