“Молочно-сині зариси ланів”

Молочно-сині зариси ланів,

Сніг на листках — а листя ще зелене!

Я вийшов, я покинув сутерени,

Назустріч снігу голову відкрив.

Нарешті, що таке любов для мене?

Чи полюбив — це значить загубив?

Хіба немає світа і світів

Поза лицем зрадливої Гелени?

Так: військо превеселе я зібрав,

Та поведу це військо не на Трою.

Хай тужиш ти — хай плачеш ти за мною.

Я новий обрій серцем угадав,

Я віддаюся вільній переміні,

Я полюбив поля молочно-сині.

1911-1918