Молодий поете, вічно молодий

Молодий поете, вічно молодий!

Почуття, страждання – щирий і живий!

Всі думки і фрази, мовби гострий ніж.

Ти тонкий, бо світом ходиш босоніж.

На ногах відкриті рани потрясінь.

Кров та біль – чорнила для нових творінь.

Ніжне, чуйне серце – море хвилювань.

Б’ється об каміння шторм розчарувань.

Реагуєш буйно. Ураган промов.

Щоби вгамуватись пишеш знов і знов.

Сплять усі спокійно в темряві ночей,

Тільки ти тривожний не зімкнеш очей.

Ти терпи, поете, духом не старій!

Поки сну не маєш, вічний голос твій!

Буде завжди чутно! Гучно! Без кінця!

Пробудити душі – сенс життя митця!