Мона

У мене була кішка,

і звали її Мона.

Лягала до мене у ліжко -

під килим ховалась від грому.

У неї були очі,

наче якісь світлофори:

зелені - серед ночі,

а вдень - жовто-прозорі.

Ми разом з нею читали

і музику слухали разом…

А потім її не стало -

і щось обірвалося зразу.

Поклали її в коробку -

ту, що із-під взуття,

у цьому картонному гробику

зібрали її в небуття.

Так захотілося плакати,

та соромно було сліз,

коли металева лапа

рила в грудневій землі.

Тепер я один читаю,

а музику взагалі не слухаю.

Раніше не міг і представити -

на рівному місці й… туга…

Здавалося, це взагалі смішно!

Крадеться хвиля солона…

У мене була кішка,

і звали її Мона.