Монолог книги

Я книга мудра і прекрасна,

Мене раніше всі любили.

Для Вас була я сонцем ясним,

Поради в мене всі просили.

Дітей я тішила казками,

Історії розповідала,

Сторінки, списані віршами,

Дівчатам юним дарувала.

Роки пройшли і світ змінився.

Прогрес технічний процвітає,

Комп’ютер у житті з’явився,

І вже я читачів не маю.

Стою я в шафі на полиці,

Сумую, пилом припадаю,

Бо вже знання, як із криниці,

З комп’ютера усі черпають.

Студенти, учні й учениці,

Мене згадайте, Вас благаю,

Дістаньте книгу із полиці,

Бо я люблю Вас і чекаю.