Монолог вар’ята

By Герасим’юк Василь

Я від сьогодні служу водночас

чортові й богу.

Дайте дорогу, братчики, раз.

Дайте дорогу.

Я не боюсь ні погроз, ні образ.

Тільки – потроху.

Навіть від вас.

Але, братчики, раз

дайте дорогу.

Сказ не минає –

хитнувся каркас –

валить “епоху”.

Може, й не час,

але, братчики, раз

дайте дорогу.

З вами лишається “дороговказ”.

Пересторогу

явить безглуздий крах напоказ,

врешті, й дорогу, яка про запас.

Дайте дорогу.