МОРДОРИ

Прийшли загарбники-мордори

В країну світла і добра́,

Знайшли доро́гу ці потвори.

До нас ця погань дорбела́.

До нас ввірва́лись на світанні,

Ввірва́лись нелюди-кати,

Ракети вл́учили в вітанні,

Завда́ли болю-гіркоти́.

Ніхто на це не сподівався,

Ніхто у нас їх не чекав,

Мордор в домівку увірвався –

Його ніхто не зустрічав.

Тривога, біль і знову втрати

Від рук огидної орди.

Яка ж убивць родила мати,

І як насмілились прийти?

Війною це не називають,

Хоча вбивають всіх підряд,

З лиця землі усе стирають,

На кожнім кроці тілопад.

Орда руйнує кладови́ща,

Нацистів бачать навіть там.

Летять снаряди, кулі свищуть,

Вже не один спалили храм.

Бандеру бачать й в немовляті,

Яке у світ в цю мить прийшло,

Рашисти, вбивці, орки кляті…

Всі межі бидло перейшло.

Ще й всім рашистам сповіщають,

Яке життя на цій землі,

Як ці потвори нас вбивають.

Щоб поздихали москалі!

А дехто й нюні розпускає

В розмові з рідними людьми –

Ніхто їх вдома не чакає.

Хай ляжуть всі вони кістьми!

Нічо́го в них нема святого,

Й ніко́ли цьо́го не було́,

В них за́вжди ру́ки до чужого,

У них панує тільки зло.

Тому́ загарбники ввірва́лись

На нашу землю на зорі́.

З життям ординці попрощались,

Ще й інші здохнуть москалі.

Ми сво́ю землю захищаєм,

Молитва й зброя у руках,

Рашистів в порох постираєм,

Бо наша кров на їх руках.

29.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022