Море

By Ольга Фабін

Море

Written 2017-07-07

Твої грози, мої сльози

потихеньку заковтує світ.

Наші душі, наші руки

гучно бились об лід.

Тепле повітря, багата уява…

Ти мені снишся.

Хіба цього мало?

У променях квітня

купалися ми…

Та я опинилась серед зими.

Море тихе, море штормить.

Залишися хоч на мить

Мене врятує тільки море

Море чисте і прозоре.

Море солоне-солоне,

в якому відчай потоне.

Море – холодна вода

Ти – моє щастя й біда.

Ховаю наші тривоги ,

Волосся ще досі вологе.

Весняне сонце у вікнах

творило ілюзію світла.

При дорозі пахучі сливи

шепотіли, які ми щасливі.

Вітер дмухав у спини,

а море шукало причини…

Море тихе, море штормить.

Залишися хоч на мить

Мене врятує тільки море

Море чисте і прозоре.

Море солоне-солоне,

в якому відчай потоне.

Море – холодна вода

Ти – моє щастя й біда.