Мороз до осені постукав у віконце

Мороз до осені постукав у віконце :

"Пусти, я потай від зими прийшов.

Самі посидимо, поки не зійде сонце.

Ти пустиш? Так чи ні скоріш промов!"

А осені набридли дощ і лютий вітер.

Навіть зраділа , що мороз прийшов.

З морозом навіть місяць яскравіше світе.

Подумала, а може то любов?

Морозець увірвався у відкриті двері

Багата, щедра осінь подала

Плоди різноманітні до вечері

І чай гарячий в чашку налила.

Жалітися мороз почав на зиму,

що подає йому холодну їжу.

Що чай у неї крижаний постійно

І з нею йому холодно у ліжку.

Наситившись, підняв морозець чашку

Гарячий чай перетворивши в лід .

Змерзаючи, жаліла осінь тяжко,

Про те, що не сказала зразу: "Ні".