Мотанкам в миснику

Мотанки-в миснику, півень-за вогким склом,

Вії прикриєш, ховаючись в рештки солі -

З чистого поля під ноги густим вапном

Зрештою час і в тобі, як байстрюк в подолі ,

Тихо зроняє пера марких зозуль ,

Щоб не лишати слідів дорогих-багатих

Там, де завзято роками вели козу

І шанували катів від ворогів заклятих,

Мов другосортні куми в межах дурних подяк

Дивним матрьошкам чужим, щоб привертать увагу

Їх ... жваво хвалитись потому, як блазні кривавих розваг,

Втративши врешті дітей і Світ свій в отих звитягах