мотиватор

Коли опускаються руки -

Розчохляйте крила!

Викидайте зайве з кишень!

Надлишок веде до могили

лишень!

Янголи ви чи круки

Та все одно ви й так забарились

Аби спробувати взяти себе на поруки,

Аби в книзі долі закарлюки

Змінити власним почерком. Власним мірилом

Підійти до рака, лебедя і щуки.

Майбутнє, яке провіщали стародруки,

Вже скрилось

Між нашарувань літер, плям і пилу,

Спотворене (Господи, помилуй!)

прискіпливим багаторазовим перечитуванням,

Човганням пальцем по пергаменту.

Бідному вчителю,

Який викладав грамоту,

Вдається насилу

Щось вгадувати там і надавати йому глузду.

І в цьому ми надовго загрузли:

Одне само напросилось,

Інше перепало нам як з найвищої галузки

Спілий плід. Солодкий немов заборонений.

Натрапляємо на якийсь зашкарублий вузлик

І силимось згадати, для чого тут він? Захоронення

Чи дороговказ? В якій пекельній кузні

Вибито цю підкову, що нам випаде за каркас

Раптового щастя? Чи він з гриж, протрузій

Та розтрощених хребців Сізіфа, і якраз

З маленькою допомогою мох друзів

(що буває доволі часто)

Не буде внесене в реєстр як «пропаще»?

Мало кому відомо в нашій окрузі,

Що в минулім житті я - камінь в Давидовій пращі,

повен стремління, весь у напрузі -

Набив собі синця до чола Голіата.

Обертав світ довкола на краще

Немов корбу криниці мул. І мудростей життєвих

у мене багато,

вже повний ящик!

Тож, любі адами і єви!

можу стверджувати і навіть наполягати

(мені дозволяє мій статус)

В цім фаху правило одне та суттєве:

«Не лінись і добряче змащуй!

І без вагань натискай на «стартер».

А навіть коли опинився в ящера пащі,

Не журись, це ще не «кінцева»,

ще кісткою в горлі можна поперек стати!»