“Мов лебединя, розкрилила”

Мов лебединя, розкрилила

тонкоголосі дві руки,

ледь теплі губи притулила

мені до змерзлої щоки,

сльозою темінь пронизала,

в пропасниці чи маячні

казала щось — не доказала.

Мов на антоновім огні,

не чув нічого і не бачив,

в останньому зусиллі зміг

збагнути: все. Тебе я втрачу,

ось тільки заверну за ріг.