“Мов та лілія ніжна і біла”

Мов та ліля ніжна і біла,

Що росте на дзеркальній воді,

Так і ти в моїм серці зацвіла,

Пелюстки розгорнула бліді.

Нахилила маленьку головку

І до серця шепочеш: люблю…

І листками м’якенького шовку

Оповила ти душу мою.

Я з коханн і сохну, і млію,

Та ніколи його не згашу,

Бо в душі я твій образ лелію,

Мов лілею ту, в серці ношу.

ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА ІІ”