Мовчання

Ми мовчимо, вуста наші зашиті,

І голка та – із влади тонких рук.

Ми мовчимо, бо всі шляхи закриті,

А спроба крику – це ганебний звук.

Накажуть нам мовчати, як солдат,

Ховати очі, не шукати правди.

В руці тримати звичний автомат,

А в голові – покірливі поради.

Та в горлі ком вже душить, як петля,

І тиша ця дзвенить гучніш за дзвони,

Коли здригнеться змучена земля,

І впадуть ідоли, та рухнуть бастіони.

Тоді з німого вибухне вогонь,

Із вуст зірветься пристрасна намова!

Розтиснеться долоня із долонь,

І проросте замовчанеє слово.