“Мовчав, а прокидаєшся від крику”

Мовчав, а прокидаєшся від крику,

бо сни досвітні – рани ножові.

На тілі – сироти старого віку.

Ми – сироти, і нам немає ліку.

Малі й великі, мертві і живі.

А ти, що не довчився у предтеч,

падеш тоді, коли “прийшла вже карта”

і над душею кожен день як меч.

Сьогодні – порожнеча колотнеч,

а завтра те, що й вимовлять не варто.