Моя броня

Моя броня...З якого ти металу?

Чому так легко влучили у ціль?

Розкидана шматками на поталу –

Я ще жива, та знову під приціл.

Моя душа...Навіщо скільки солі

На себе прийняла через сльозу?

У цьому надпекучому розсолі –

Та я жива, я все-таки повзу.

Доле моя... Нічого не питаю,

Дорогу цю я вибрала сама,

Взуття моє ніхто не приміряє –

Збивають з ніг, а я – жива!