Моя доля, де ти?

Моя доля — не слоненя в памперсі,

А той, хто слова свої в життя переводить.

Сказав: «Хочеш планшет? — Окей, бери найкрутіший»,

І світ стає легким, бо він поруч, не відходить.

Він дорослий, хоч може й невисокий,

Очі спокійні, а розум — як стародавня мудрість.

Я поруч — маленька дівчинка, сміюся, вередую,

А він береже, цінує, любить без обмежень і байдужості.

Хочеш море? — «Куди хочеш, туди поїдемо»,

І світ для нас відкриває всі свої двері.

Що сказав — те й зробив, ніяких порожніх слів,

Він мій захист, мій сміх і моє тепло в тіні днів.

Моя доля, де ти гуляєш,

Бо я чекаю, щоб поруч ти з’явився,

Щоб я була маленькою, а ти — дорослим,

Який любить, береже і ніколи не губить нас обох.