Моя доля—слоненя у памперсі

Моя доля — слоненя у памперсі,

Хоботом світ клацає, наче в інтерфейсі.

Ні принців, ні драм, ні цих всіх ревізій —

Лише слоненя, мінімум ілюзій.

Сидить собі, носом сопе,

Мудре, як старе, маленьке, але.

В памперсі біленькім, такий собі chief —

Мій персональний аналітик із гріф.

Воно мені каже: «Гей, мам, не парся,

Твій шлях — не в натовпі, а в власному царстві.

Тут смартфон і планшет — твій штаб і причал,

А я — твоя сила, твій ласкавий сигнал».

І я розумію: доля ж не губиться,

Доля сама до мене пригорнеться.

Навіть якщо у памперсі, навіть смішна —

Але своя. А головне — рідна.